Колорит буковинської говірки

Чернівецька область унікальна не лише своєю природою та визначними пам’ятками, унікальною є і її мова. У цьому матеріалі ми розповімо про особливості мови та діалект області.

Діалект – це така ж невіддільна частина кожного українського краю, як кухня та орнамент вишивки. Тому ми продовжуємо відкривати для себе українські діалекти та ще більше закохуватися в рідну мову.

Щодо української мови, то дедалі частіше вчені схиляються до думки, що це одна з найдревніших мов світу. Склалася вона у середовищі здорових, сильних, мудрих та миролюбних землеробів і хліборобів, які жили в гармонії з навколишнім світом, творили звичаї, обряди, традиції, а з ними й мову. Тому українська мова - така милозвучна, привітна, пестлива і лаконічна.

Найбільш різноманітне в Україні південно-західне наріччя, в якому нараховується найбільше діалектів. До цього наріччя належить і Чернівецька область. Загалом, наша область розташована в межах покутсько-буковинського діалекту, але її західні райони мають певні риси гуцульського діалекту, східні ж запозичили деякі особливості з подільського.

Усе цікаве та найважливіше читайте у нашому Telegram

Покутсько-буковинський діалект: які його особливості
Цей діалект є найпоширенішим у нашій області. Ним розмовляють у більшій частині районів. Цей говір також поширений на Покутті, від чого й утворена його назва.
Основні особливості:
1. [а] після м'яких приголосних переходить в [е], [и], [і] - шапка “шєпка” і “шіпка”;

2. Ствердіння [с], [ц] у кінці та в суфіксах слів: дес, хтос, хлопец, отец, вулица, ниско, ходилисте;

3. Залишки форми двоїни: дві руці, дві вікні, дві відрі;

4. Утворення ступенів порівняння прикметників за допомогою слова май: май більший, май старший;

5. Наявність частки ся у видозміні: си вмив, си вбрав;

6. Використання в орудному відмінку форми без й: рукоу, ногоу;

Лексика цього діалекту також досить різноманітна:

Пуцувати - чистити до блиску

Покласти на горгоші людину - покласти на плечі

Кутати - робити роботу по господарству

Пивка - м'яч

Слойок - скляна банка

Ватра - вогнище
Шутий - безрогий
Хітанка - гойдалка
Путня - відро
Глигати - ковтати
Сараку - бідний
Барабулі - картопля
Дзиґарок – годинник
Дзиґар – сигарета
Пантрувати або па́зити – уважно за чимось чи кимось слідкувати
Зіцирувати – тренувати/вчити когось, навести дисципліну
Жнякати – жувати, зазвичай причмокуючи
Кавалок – шматок
Коутати – стукати
Ківати – чіпати/рухати щось, "не ківАй мандарини, то на новий рік"
Катран – ганчірка
Машкарити – сварити когось
Неньо – тато, лагідна форма
Пилуватися – поспішати, квапитися
Пацити – мати досвід
З’їдатися – хвилюватися, переживати через щось
Швендяти – вештатися, ходити туди-сюди
Фист – дуже
Ніц - нічого
Билиня – стебла
Зузя – холод
Живлина – свійські тварини
Кіриня – безлад в будинку
Кушина – кожух
Куцька – маленька (звертання до дітей)
Муст – екскременти худоби
Ройба – той, хто обмочився
Пилуватиси – поспішати
Пулярец – гаманець
Тичка – палиця
Трачина – тирса
Ади (аді) – вживається при бажанні звернути чию-небудь увагу на щось
Огій (Агій) – вигук, що позначає емоцію щирого подивування
Жвиндіти - багато говорити
Ціхо - тихо
Доста - доситьЙойкатись - бідкатись
Блеяти - плакати
Колесо - велосипед

Слідкуйте за нашими оновленнями у Viber

Загалом, заведено вважати, що Чернівецька область розташована в межах одного діалекту - покутсько-буковинського, проте її західні райони (Путильський та Вижницький) мають певні особливості гуцульського говору, а східні (Кельменецький та Сокирянський) - подільського.
Отже, буковинська мова по-справжньому особлива та цікава, і мовознавці досі її вивчають.

Читайте: Від лайби до фіранки: особливості діалектів Донеччини та Буковини