Захист прав дитини – запорука щасливого майбутнього

Саме цей день збігається з датами прийняття таких важливих міжнародних документів як Декларація прав дитини (1959 року) та Конвенція ООН про права дитини (1989 року). Спочатку дату святкування рекомендували обирати виключно на розсуд кожної держави. У різних країнах світу цей День може відзначатися будь-коли й встановлюється на розсуд уряду держав.

З проголошенням незалежності України держававзяла на себе обов’язок покращити низку проблем, пов’язаних із покращенням умов дитинства кожного громадянина. Підписавши Конвенцію про права дитини 27 лютого 1991 року, Верховна Рада України ратифікувала Конвенцію, а 27 вересня того ж року документ набув чинності. Також у 2003 та 2005 роках Верховна Рада ратифікувала два основні протоколи про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах. Сьогодні зазначена тема набуває широкого масштабу, адже одним із першочергових завдань у формуванні стратегії розвитку нашої держави є захист дитини як особистості у період її морального та духовного становлення.

За 32 роки дії Конвенції ми спостерігаємо за прогресом у просуванні прав, адже кожна дитина заслуговує на повагу її честі та гідності, тобто потребує опіки, уваги, турботи, любові, захисту і постійної підтримки з боку дорослих незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження.

Відповідно до Конвенції ООН, реалізація дитячих прав передбачає:

- надати дитині усіх можливостей, задля її майбутнього розвитку та життя;

- забезпечити рівним доступом до освіти;

- здійснити усі необхідні заходи, задля її захисту;

В Україні на права дітей впливає багато чинників, спричинених станом економічної ситуації, соціальним становищем, військовими діями, анексією та окупацією частини територій та інші. Проте минулого року до негативних чинників приєдналася пандемія, спричинена поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Незважаючи на те, що діти не відносяться до категорії осіб, які першочергово беруть на себе удар хвороби, пандемія негативно впливає на дітей, особливо уразливих категорій: сиріт та позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, дітей з інвалідністю. Як наслідок, під загрозою порушення опинились базові права дитини: право на освіту, право на свободу пересування, право на захист від насильства тощо.

За інформацією ЮНІСЕФ, близько 1,6 мільйона дітей у світі через пандемію залишились без доступу до освіти. Учні втратили можливість звичного навчання у школі та спілкування з однолітками. Економічна криза спричинена запровадженням карантинних заходів, завдала фінансових та інших труднощів родинам. Це негативно впливає на рівень їхнього життя: діти почали проводити все більше часу в мережі, що збільшило ризики вчинення насильства щодо них в цифровому середовищі.

Пандемія стала своєрідним тестом для уряду та вимагає від нас змін у політиці просування прав дитини. Об’єднання зусиль міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо організації надання якісних медичних, соціальних, освітніх послуг (у т.ч. дистанційно), забезпечення інтернет-покриттям сільських місцевостей, надання фінансової підтримки сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах – усе це першочергові завдання.

Крім того, розв’язання питань, які торкаються прав дітей, потребують більшого включення самих дітей у формуванні політики, скерованої на їхній захист. Голос щодо розв’язання проблем, які найбільше турбують сучасних дітей, має враховуватися дорослими, коли вони говорять про права дитини.

Для України цей день є ще однією можливістю привернути увагу парламенту, уряду, громадськості та усього світу до проблем, від яких потерпають діти.

Повага до прав дитини, врахування її думки при прийнятті рішень, включення активної молоді до процесів прийняття рішень на місцевому рівні – запорука успішного розвитку нашої держави.Кожна дитина важлива, важливі її думки, почуття і сприйняття. Ми повинні усвідомлювати це, турбуватися та дослухатися до дітей і, об'єднуючи зусилля, створювати комфортніше середовище для зростання малечі вже сьогодні, виходячи зі своїх можливостей і повноважень!