Про волонтерів та волонтерство на Буковині писали вже дуже багато.
Раніше ми писали про колишній дитячий санаторій у Садгорі Чернівців, який став прихистком для сотень переселенців у перші дні повномасштабного вторгнення.
Читайте: “Треба дати людям зробити крок у наступний день” - як у Чернівцях колишній протитуберкульозний санаторій став домом переселенців
Саме там знаходиться штаб благодійної організації “Об’єднані перемагати”.
Заходимо у приміщення із бокового входу. Голова організації Володимир Малиш запрошує до невеличкої кімнатки - місце їхньої організації. Там висять прапори з підписами військових, з якими довелось попрацювати, а ще грамоти і подяки. Важливе місце займає нагорода від президента, яку отримав волонтер за свою діяльність. Про ці подяки розказує із шаною, бо це доказ його допомоги військовим. З усіма, кому вони колись допомагали, чоловік досі тримає зв’язок. На телефон часто телефонують і пишуть бійці, які зараз захищають нашу Україну.
Володимир став одним з тих волонтерів, хто вирішив допомагати людям у перші дні повномасштабного вторгнення, але зовсім не мав такого досвіду до того. Це не стало на заваді - його “попереднє” життя та підприємницькі зв’язки допомагали. Він долучився до волонтерів, які допомагали в Садгорі - в одному з районів міста Чернівці.
3 березня колишній друг покликав Володимира допомогти у Садгору. Там довгий час був законсервований дитячий санаторій. І коли місто зазнало такого шаленого напливу переселенців, його відкрили і підготували до того, щоб приймати людей тут. Саме у цьому санаторії зараз знаходиться офіс БФ “Об’єднані перемагати”.
Тоді багато людей шукали можливості бути корисними - приносили речі, їжу, одяг. Коли все більш-менш набуло постійності, з’явилася потреба узаконити ці дії. 13 травня 2022 року офіційно з’явилася благодійна організація “Об’єднані перемагати”.
Паралельно з допомогою переселенцям організація долучилась до допомоги українському війську.
На початку саме цьому санаторію, куди селили ВПО, допомогла ще одна громадська організація “Справа Кольпінга” - вони разом організували харчування переселенцям, яких селили у цьому центрі. Кожен день переселенцям видавали 300 порцій гарячої їжі. Харчування продовжують і зараз, хоча об’єми значно зменшились. Годували і військових у госпіталях та лікарнях.
Першими, хто відгукнувся на прохання про допомогу були протестантські церкви. Володимир має з ними контакти, бо і сам з протестантської сім’ї. Та і загалом, волонтер додав, що за весь час через нього людям допомагали майже всі церкви, крім московського патріархату.
Також допомагали волонтери з Румунії. Загалом волонтери Чернівців тоді дуже сильно об’єднувалися і допомагали один одному. Ті, хто не втратив мотивації і займається волонтерством, досі на зв’язку і співпрацює. Все може вирішуватись телефонним дзвінком. При цьому, кожен знає, яка саме направленість у того чи іншого благодійного фонду і може у випадку чого перенаправити людей із запитом.
***
Головною потребою у 2022 році було розселити людей, дати їм можливість десь ночувати. Люди ночували і у кімнатах, і в спортзалі, ледь не в кожній кімнаті санаторію.
Зараз там залишаються в основному люди літнього віку, люди з інвалідністю, або жінки з дітьми. Більшість молодих і активних людей змогли адаптуватися, знайти собі житло, роботу і продовжити свій шлях. Цікаво, що дехто з переселенців і сам взявся допомагати іншим.
Про адаптацію переселенців ми писали тут: Адаптація та відновлення переселенців у Чернівцях. Хто допомагає, та як все змінилося з 2022 року
Володимир проводжає нас на кухню, щоб показати, де людям видають їжу. Там усім заправляє усміхнена пані Рита - переселенка з Покровська. Володимир каже, що немало переселенців з часом самі стають волонтерами, адже як ніхто потребують бути важливими, робити щось корисне.
На кухні вже готова їжа: суп, каша, котлети. Пані Рита розподіляє це все по порціям. Там же за стінкою - маленька столова для тих, хто хоче пообідати прямо на кухні замість того, щоб нести їжу в кімнату.
***
Зараз головний напрямок допомоги організації спрямований на армію. Хоча допомога цивільним також залишається, наприклад, лікарням з антибіотиками та переселенцям з наборами і їжею. Проте найбільше Володимир допомагає саме військовим.
Два тижні Володимир провів у Херсоні, коли підірвали Каховську ГЕС. Там зрозумів наочно, що таке “прильоти” і небезпека.
Підписуйтесь на наш Instagram
Володимир багато спілкується з військовими, отримує від них фото і відео. Та і сам бачив, як їм живеться у тих умовах. Тому впевнений, що зараз не на часі припиняти допомогу.
На жаль, збіри йдуть гірше, люди говорять про “втому” від війни. Але на війні немає вихідних.
В організації не обирають, кому саме допомагати. Відгукаються до всіх, хто звертається по допомогу. При цьому, ведуть повну звітність і через документи, і через свої соцмережі.
“Якщо це Україна - мені не принципово, хто і де. Треба допомагати всім”.
Вони і зараз відкрили збір на авто, прилад нічного бачення та дрони FPV для ЗСУ. Допомогти можна тут:
Якщо до Володимира звертаються по допомогу, а він не може допомогти, у нього є контакти інших волонтерів, на яких він може перенаправити людей.
Наразі у більшості фінансування йде саме з протестантських церков та закордонних волонтерів. Вони давно співпрацюють разом і вже довіряють. Можуть також разом з іншими організаціями реалізовувати проєкти.
Спочатку в організації працювали під 40 волонтерів, з часом їх кількість, звичайно, зменшилась. Зараз допомагає десь 15 людей, які за власним бажанням хочуть брати участь у житті громади.
Ще не підписані на наш Telegram канал? Зробіть це зараз.
Прямо під час розмови до кабінету заходить пан Микола, який приїхав розвозити обіди переселенцям.Чоловік має власний бізнес, але вирішив, що хоче допомагати іншим. Тому декілька днів кожен тиждень виділяє певний час, щоб допомогти іншим.
“Я коріний садгірчанин. Дізнався, що тут є штаб і вирішив допомагати, бути чимось корисним. Маю можливість”.
У Миколи дуже багато друзів по всій Україні пішли на війну. Тоді чоловік для себе вирішив, що теж не буде осторонь. Він почав займатися волонтерством.
“Люди, які думають, що все так і буде, як зараз, дуже помиляються. Тут або треба перемогу здобути, або програти. Якщо програти, тоді ми не будемо тут. Якщо ми не будемо допомагати армії, ми всі будемо ВПО”, - ділиться думкою Володимир.
І дійсно, людей, готових за власним бажанням жертвувати якщо не грошима, то хоча б часом, стає дедалі менше. Але війна триває. І ми маємо робити усе, щоб допомагати тим, хто тримає нашу незалежність.
Читайте: У Чернівцях встановили хрест на костелі Найсвятішого серця Ісуса - ФОТО