Як святкують Великдень на Буковині - БЛОГ

Православні християни будуть святкувати Великдень 5 травня. Родини на Буковині здавна дотримуються всіх традицій та правил святкування.

Готуватися до Великодня в нашій сім’ї починають заздалегідь, батьки тримають довгий Великий піст. У такий спосіб очищають не лише тіло, а й душу.

Найсуворішого посту дотримуються в останній, сьомий, тиждень, тобто напередодні Великодня. Тоді ж ми починаємо готуватись до свята та робити страви. Особливо важливими вважаються останні три дні перед воскресінням Христа.

Субота:

У суботу мама розписує крашанки. На яйцях малює всі символи, які вважалися оберегами: сонце, місяць, зірки, вогонь, вода, земля. Пекла паски, а тато в усьому допомагав.

Мама в дитинстві часто розповідала, що для того, щоб паска вийшла пухка і смачна, потрібно робити її з любов’ю, добрими думками і з молитвою.

Традицією, як і у всіх - є збирання Великоднього кошика. Мені 24 роки і всі ці роки я пам’ятаю, як ми всією родино збирались на кухні. Мама заздалегідь готувала продукти, які потрібно класти в кошик, а тато правильно розкладав їх.

Все починалось з нарізання паски - обов’язково потрібно уявно намалювати хрест на хлібі і тільки після цього розрізати. 

Згадую, як в дитинстві ми з братом завжди спостерігали за батьками і мріяли пронести ці традиції через роки.

Пройшло багато часу, в нас вже свої сім’ї, а я досі пам’ятаю посмішку та дзвінкий сміх батьків в ці моменти. 

Ще більше цікавого та актуального контенту отримуйте в нашому Instagram

Уранці ми ходили до церкви на службу і освячували Великодні кошики.

Кожного року все було практично однаково, моя бабуся завжди чекала нас біля церкви, щоб всі були разом. На жаль її не стало, а ми досі стоїмо на тому ж самому місці та згадуємо її...

Потім ми відправлялися на цвинтар, щоб дати поману (їжа в тарілці за спокій рідних мертвих душ) за померлих. 

Моєю улюбленою частиною Великоднього дня є прихід додому з церкви.

Ми знову збирались на кухні та чекали тата, щоб він погодував свяченою їжею наших домашніх тваринок. Опісля тато діставав з кошика галунку (однотонна писанка), свячену воду та декілька копійок. Все кидав в кружку і починав вмивати цією водою мене. Промовляючи, - "Доця, на щастя, добру долю і неземну красу".

Розпочиналась святкова трапеза з молитви. Ставили паски, крашанки, хрін, сир та різноманітні м'ясні страви. Однак починали розговлятися завжди зі свяченого яєчка. Під час споживання освяченої їжі дивилися, аби крихти хліба не впали на підлогу, щоб не топтатися по них. Завершували трапезу завжди молитвою та подякою перед Богом.

Зазвичай після відпочинку ми знову куштували страви, які готувала мама, та грали в різні Великодні ігри. 

Ми з братом найбільше любили битись яєчками. В кого розбилось той і програв. Треба вміти взяти яйце так, щоб удар прийшовся якраз по центру, де шкаралупу важче розбити, добре стиснути його в руці, але щоб не роздавити, бити з рівною силою з одного і з іншого боку - хто б'є по нерухомій крашанці, має більше шансів виграти.

Я завжди програвала, а тато піддавався мені, і любила грати тільки з ним. 

В дитинстві ми часто грали у "Великодній боулінг". У центрі кімнати батьки клали біле яйце, а нашим завдання було якомога ближче до нього підкотити свої писанки. Ми багато сміялись, співали українські пісні та просто насолоджувались цими моментами.

Все цікаве та найважливіше читайте у нашому Telegram

Після обіду ми знову ходили до церкви "бити в дзвони".

Це було дуже гучно, але водночас велично. Били в дзвони для того, щоб цілий рік не боліла голова. 

Зазвичай, ввечері ми ходимо в гості до своїх рідних, але нажаль через Велику війну все змінилось. 

У нашій сім’ї - Великдень не про їжу, а про духовність. Про те, що вся сім’я разом, а тато не на війні. Тож пам’ятаймо, якою ціною нам дається святкування Великодня на третьому році повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Читайте також: Скільки коштує зібрати Великодній кошик в Чернівцях